UA RU ENG
 
Розділи порталу

  Дошка оголошень

  Символи міста

  Історія

  Пам´ятники

  Природа

  Фотогалереї

  Мапа міста

  Статистика

  Міська влада

  Підприємства

  Люди Сквирщини

  Пожежна частина

  Хлібозавод

  Військкомат

  Телефони

  Поштові індекси

  Архітектура

  Віра та релігія

  Цікавинки

  

Звістки із розділів
Значимим розділом Іnternet-порталу «Місто Сквира» є оновлений розділ – «Дошка оголошень». Тут ви можете безкоштовно розмістити будь-яке оголошення, на термін від 10 до 120 днів. Даний розділ вміщає в собі понад 80 різноманітних категорій, тому практично охоплює усі сфери життя міста та району. Оновлена «Дошка оголошень» має простий та зручний інтерфейс, массу оновлених функцій. Переконатися у цьому ви можете самі, відвідавши даний розділ.
Випадкове фото
Хмара тегів

Для перегляду потрібний
Flash Player 9
або вище.

Онлайн на сайті
Історія : Походження вулиць та провулків міста Сквира
 
Кожна вулиця у місті має свою цікаву історію, своє походження. Найстаровиннішою вулицею – є центральна, яка колись називалась Цареградська. Утворилась, вона, мабуть, разом із зародженням самого містечка десь у середині І тис. н. е. Вона лежала на старій Молдавській дорозі, якою, цілком можливо, рухалась дружина київського князя Кия до візантійського імператора в кінці V ст. н. е., а також посольства візантійського імператора Феодосія II, до Аттіли, в його резиденцію в Києві у 448 р., в складі якого був історик Пріск Панійський. Адже назва вулиці вказує на те, що це була дорога на Царград (Константинополь, пізніше Стамбул). Нею могли проїжджати київські князі Олег, Ігор, Святослав, які підтримували зв'язки із Царградом.
Із прийняттям християнства на місці язичеського капища, тут побудували невеличку дерев'яну церкву, яка протягом століть, як і все місто, перетворювалась у згарище і знову відновлювалась, аж поки у 1609 р., тут не збудували кам'яну церкву, названу Успенською. Через сто років побудували дзвіницю. На вулиці стояли крамниці, невеликі майстерні ремісників.
На розі вулиць Цареградської та Липовецької, наприкінці XVIII ст. будується двоповерховий будинок повітової (земської) пошти, який у XIX ст. служить готелем. Очевидно, саме тут зупинялись відомі культурні діячі-письменники Т. Шевченко, М. Лєсков, Оноре де Бальзак, хірург М. Пирогов, які відвідували Сквиру у XIX ст. Про це свідчить меморіальна дошка на будинку.
Вулиця Липовецька, що біля земської пошти, зливалась із Цареградською, тягнулась за межі міста на південь, аж до млина. В давнину вона перетиналась оборонною спорудою – Змійовим валом. У часи нападу татарських орд, цей шлях мав назву Чорний, тобто небезпечний, страшний. Згодом, тут виросли нові житлові будинки, цех заводу "Сантехвироби", а в кінці вулиці – меморіал Слави.
В північно-західному кінці вулиці Цареградської, відгалужується на захід, найдовша у Сквирі вулицяРужинська (дорога на Ружин), а на північ – вулиця Київська (дорога на Київ). На першій вулиці розміщувалась чоловіча гімназія, збудована ще в 1909 р., на другій – автовокзал, районна лікарня.
Протягом XIX ст. вулиця Ружинська (дорога на місто Ружин) швидко забудовувалась по обидва боки. Від неї відходили провулки в напрямку річки Сквирки. Після революції, тут була утворена Довгалівська сільська рада, до якої відносились Ярки і Власенкові хутори. На цій території були організовані колгосп ім. Ілліча, який називався ще Довгалівським, та трудова школа – Довгалівська школа колгоспної молоді. В передвоєнні часи вулиця отримала назву Карла Лібкнехта. Тепер вона простягнулася більше як на 2 км за сирзаводом до сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Сквира" та СП "Райагропромбуд".
На південному підніжжі пагорба вздовж річки Сквирки простягнулася майже на 2 км. вулиця Шевченка (колишня Нижня Піщанська), а паралельно їй понад колишньою р. Урвихвіст – вулиця Мічуріна. Впоперек пагорб перетинає вулиця Київська, що виникла вздовж старого шляху із Сквири на Київ. Колишня Верхня Піщанська, але тепер вулиця Кірова.
Найкрасивішою вулицею в місті була Красна (Богачевського), тому її так і названо ("красна" – красива). Забудова її почалась ще у XVIII ст. Тротуари було обкладено бруківкою, обсаджено липами і кленами. На ній була "Липова алея". Тут розміщувались Миколаївська церква, кафедральний католицький собор (костьол), тридцятиметрова пожежна вежа, що існує ще й досі. Пізніше на ній збудували Будинок культури та школу мистецтв.
Паралельно вулиці Красній розташувалась вулиця Дворянська (К. Маркса), де жили сім'ї найзаможніших дворян та міщан. Вона була тиха, спокійна. На початку XX ст. тут збудовано приміщення Земської управи, розміщались будинки казначейства, повітового дворянського зібрання. На одному з будинків, де був садовий відділ земської управи, є меморіальна дошка, що свідчить про перебування тут М. Рильського. На цій вулиці в невеличкому провулку біля теперішнього хлібзаводу народилась українська письменниця Наталія Романович-Ткаченко (1884-1933).
Про окремі вулиці Сквири, в народі складено легенди і перекази. Наприклад, в одній з них розповідається про те, що в жорстокого пана був наймит Конон. За непокірність, його відправили в лісисту і болотисту місцевість за містом. Конон оселився біля дороги, що вела на село Пустоварівку, відкрив там корчму, продаючи подорожнім продукти. Згодом, розбагатівши, він вирубав ліс, купивши його в пустоварівського пана, продав дерево за кордон, збудував гарний будинок і наймав людей на роботу. Так тут виник хутір Хатки. Пізніше Конон розорився, продав хутір іншому панові. Головну вулицю на цьому хуторі стали називати Кононівською (Кононівкою) на честь першого поселенця.
Промовистими є й старі назви інших вулиць та провулків міста Сквира: Верхньоставська (Дюканова), Середньоставська (8 Березня), Нижньоставська (початок вулиці Чапаєва), Гімназична (пров. Жовтневий), Кладбищенська (Маслова), Тюремний провулок (пров. Громова), Училищний провулок (пров. Володарського), Костьольний провулок (пров. Якушкіна), Синагогна (Шолом-Алейхема), Успенська (40-річчя Жовтня), Казимірівська (Островського), Біла Гребля (Новоселецька), Тхорівська (Партизанська), провулок Дворянський (пров. Карла Маркса).
Старі назви вулиць, що збігалися із назвами кутків, замінили нові назви: Бабичі (Мічуріна), Дігтярня, Свинорея (Чапаєва), Піщанська (Т. Шевченка), Власенкові Хутори (Стаханова), Чорний Ліс (Лесі Українки), Павленкові Хутори (Фрунзе), Ярки (Леваневського), Куликівська (Ковельмана, Декабристів, П. Осипенко). Колишня Базарна площа тепер називається Ювілейною.
 
Коментарі (1)  Докладніше
 
Новини : У центрі міста Сквира знову продовжує будуватися храм
 
У центрі міста, за великим парканом, знову заметушилися, почалися будівельні роботи на огородженій території, що біля центрального продуктового базару. Нагадаємо, що у центрі міста Сквира знаходиться храм Успіння Пресвятої Богородиці, який розташований в одноповерховому приміщенні й займає лише частину загального будинку, де розташовані інші служби, сервіси міста, зокрема і центральний оптовий склад, продуктові магазини. У храмі щонеділі відбуваються служби, проводяться різноманітні релігійні дійства. Саме на території, яка належить цьому храму і почалися, чи так би мовити, продовжилися будівельні роботи.
На місці огородженої території колись був величавий храм, який було зруйновано під часи правління Комуністичної партії. А на теперішній час – дане місце огороджене, на ньому проводять будівництво, відновлення того храму, який був зруйнований. Та проте священослужителі, які займаються даним будівництво, вірять і прагнуть того, щоб теперішній храм був набагато величнішим та славетнішим. У цьому їм допомагають звідусіль. По-перше, це – самі прихожани, які жертвують на будівництво храму. А по-друге, дуже важливу підтримку та фінансування для будівництва отримали священослужителі від теперішньої влади.
Минулого року, благодійний фонд «Майбутнє будуємо разом! Сергій Кацуба» виділив 100 тисяч гривень на будівництво храму Успіння Пресвятої Богородиці, а цьогоріч, у березні, – ще 100 тисяч гривень надійшло на будівництво, за сприяння голови Київської облдержадміністрації А. Й. Присяжнюка. Основний фонд поповнився і роботи по будівництву храму – продовжилися.
То була – тиша, вже й звиклося до висого паркану, до тиші за ним, а тут раптом незрозумілий шум техніки, людей – почалося будівництво.
 
Коментарі (5)  Докладніше
 
Віра та релігія : Сквиру відвідав Високопреосвященнійший Архієпископ Августин.
 
Церква Успіння Пресвятої Богородиці, що біля центрального базару, одна з найактивніших та популярніших у місті Сквира. Тут, доволі часто, відбуваються різні богослужіння, служби, які присвячені тому чи іншому релігійному святу, події, урочисто відзначають храмове свято. Це не кажучи вже про щонедільні богослужіння. Служителі у церкві привітні та послушні, щиро служать своїми вчинками Богові.
Кожного недільного богослужіння у храмі завжди багацько людей, від малого і до літнього віку горожан. Сюди приходять поговорити з Богом, помолитися, поставити свічку, знайти спокій своїй душі. Відвідувачами цього храму є – як і прості мешканці міста, так і люди, які займають керівні, відповідальні посади. Дбають тут про кожного, вислухають, допоможуть. Велику роль, значення приділяють молоді, підростаючому поколінню. Прикладом, може слугувати, обряд благословення на навчання школярів, який відбувся перед початком цього навчального року. Після такого обряду, священики закликали юних сквирян бути старанними учнями, слухняними дітьми, добрими християнами.
Активною ноткою життя церкви Успіння Пресвятої Богородиці став, нещодавній візит Високопреосвященнійшого Августина – Архієпископ Білоцерківський і Богуславський. Сталося це 16 грудня, у неділю. Усі цього чекали і ретельно готувалися.
 
Коментарі (0)  Докладніше
 
Віра та релігія : Свято Медового Спасу в церкві Успіння Пресвятої Богородиці.
 
14 серпня християнська церква зустріла свято Медового Спасу. Цього дня, у церкві Успіння Пресвятої Богородиці, благочинний Сквирського району – протоієрей Андрій Хомишак та священики району, разом з численними вірянами провели обряд богослужіння, освятили букети квітів, воду і мед.
Перший Спас називають Медовим, тому що стільники у вуликах до цього часу наповнені по вінця, і пасічники розпочинають збір меду. За традицією, лише з Медового Спаса дозволялося їсти освячений церквою мед.
Крім цього, це свято ще називають – свято Маковія (Маковея). Християнська церква вшановує сім святих мучеників – братів Маккавеїв (Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма й Маркелла), їхню матір Соломонію (чи Соломію) та їх учителя Єлеазара, які постраждали за відмову прийняти язичництво і прийняли мученицьку смерть. Саме тому, свято дістало цю назву – Маковія. Народ каже: де капала їхня кров, сходила велика полум'яна квітка, що одразу зацвітала, то і був мак.
Напередодні свята, дівчата виготовляли “маковійську квітку”, переважно з городніх і, частково, лісових квітів. Букет мав бути різнобарвним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, настурцій, рути-м’яти, васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля тощо. Крім того, до «квітки» додавали і голівку невеличкого соняшника, і все це пов’язували червоною стрічкою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону.
 
Коментарі (0)  Докладніше
 
Віра та релігія : На міському стадіоні збираються християни на Святу Трійцю.
 
Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день: це був п'ятидесятий день після Воскресіння Христова. У євреїв було велике свято П'ятидесятниці. Саме в цей день зійшов Дух Святий на Землю, і послідовники Христа почали відзначати цю значну подію щороку.
І в місті Сквира вже восьмий рік поспіль на міському стадіоні, збираються християни на Святу Трійцю (П'ятидесятницю), щоб разом відзначити цю знаменну подію – сходження Духа Святого на Землю.
Святкове служіння розпочав Тимофій Косінський з церкви ЄХБ (євангельських християн баптистів), який закликав народ Божий до молитви. В служінні приймали участь християни різних конфесій, але, як зазначив пастор церкви Євангельських християн баптистів Петро Косінський, у Бога – церква одна.
Цього разу, крім сквирян, були також віруючі з села Фурси Білоцерківського району. Християни різних конфесій, разом проводили служіння Богові, прославляли Його святе Ім’я.
Багато думок було сказано саме про єдність церкви Христової, єдність християн. Для слави Божої читались вірші, співались псалми, пісні. Кожна помісна церква мала бажання і можливість послужити Господові у цей святковий день. Зокрема, це – церква «Джерело життя» (пастор А. Міхальов), церква «Хліб життя» (В. Майоров), церква ЄХБ (П. Косінський), церква «Христос - світло світу» із села Фурси (В. Гнінюк).
 
Коментарі (0)  Докладніше
 
Календар
«    Грудень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Прогноз погоди
VIP оголошення
Кумедний анекдот
Дресирувальник з вогняним кругом в руці у розпачі свариться на лева:
- Ти повинен стрибати, розумієш? Стрибати, а не вогонь задувати!
Опитування на сайті
Оновлена «Дошка оголошень»!

Вау, супер! Так тримати!
Дуже добре, що оновили.
Сподобалося майже все, але...
Можна додавати фото – це добре!
Звичайна «Дошка оголошень».
Не сподобалася, хочу кращу.
Взагалі відстій, що ви наробили...
   
Авторське право  © 2007 - 2017   Зеленський Сергій Миколайович.  Усі права захищені.
Копіювання матеріалів дозволене тільки з видимим посиланням на джерело: http://www.skvira.com
Хостинг сайту наданий і здійснюється компанією HostPro.ua (м. Київ, Україна)  далі
Тематичний індекс цитування Яндекса (тІЦ)
.
Піднятися нагору