Значимим розділом Іnternet-порталу «Місто Сквира» є оновлений розділ – «Дошка оголошень». Тут ви можете безкоштовнорозмістити будь-яке оголошення, на термін від 10 до 120 днів. Даний розділ вміщає в собі понад 80 різноманітних категорій, тому практично охоплює усі сфери життя міста та району. Оновлена «Дошка оголошень» має простийтазручнийінтерфейс, массу оновлених функцій. Переконатися у цьому ви можете самі, відвідавши даний розділ.
Люди Сквирщини: Настя Герасько – юна майстриня із села Великополовецьке
Цю милу дівчинку, на фото, звуть Настею, їй лише 8 років, а в руках у неї справжній витвір мистецтва – аплікація із солоного тіста, яка зроблена власноруч. Картина, що біля неї, видається придбаною в магазині, але насправді це – її робота, маленької дівчинки із села Великополовецьке, Сквирського району. На картині, як видно, зображено барвистий букет чудових квітів, у плетеній корзині. Звичайно, в колекції юної майстрині, є й інші роботи на різну тематику та жанр.
Почала Настя Герасько займатися такою справою, коли їй було сім років. Мама записала до шкільного гуртка, але тоді не могла й збагнути, який талант прихований у донечки.
Ще з перших занять, вчителька почала помічати, що у Насті є здібності до такого виду рукоділля і почала їх розвивати. Спочатку картини виготовляли в школі за три-чотири уроки, а потім Настя почала ліпити вдома. Адже у цьому немає нічого складного – потрібно лише замісити звичайне солоне тісто на воді і купити барвники різних кольорів, і все – гуляй фантазія широким полем! Не забуваємо, звичайно, за хист та талант, який знаходиться в душі юної майстрині Насті.
Мамі Насті настільки подобаються вироби доньки, що одного разу вона вирішила принести, похвалитись ними у себе на роботі. Там відразу помітили талановиту руку майстрині. Запропонували продати картину.
Люди Сквирщини: Професіонал, натхненний наставник – Володимир Олександрович Мильніков
Володимир Олександрович Мильніков – це людина, добре знана, шанована і відома у Сквирському районі як професіонал, який закоханий у музику, майстер неперевершеної гри на баяні, великий організатор колективу, наставник і просто щирий, вірний і добрий товариш.
Володимир Олександрович народився в місті Каргополь Архангельської області у родині службовців. Добре навчався у школі, успішно закінчив Архангельське музичне училище, відповідально відбув службу у рядах Радянської Армії. Одним словом, долав усі життєві щаблини з молодецьким запалом.
Кажуть, що у Мильнікова душа співає натхненно. Так, цьому незбагненному ремеслу, яке винуртовує з глибини джерельного пізнання таланту, і правда нема кінця. Варто лише один раз бути присутнім на якомусь заході, де ллється музика, відразу пересвідчуєшся: так, як це диво сприймає Володимир Олександрович, не може ніхто. Його очі зволожує сльоза, він сам стає краплиною духу, який возносить музика.
Після демобілізації В. О. Мильніков працював учителем співів у Сквирській середній школі №3. Його уроки пригадуються трепетно, тому що вмів читати внутрішній світ кожного свого вихованця. За спеціальністю «викладач музики і співів» – він отримав диплом Київського педагогічного інституту імені М. Горького. Це дало йому можливість, як фахівцю, обіймати відповідальні посади. У 1979 році очолив районний відділ культури.
Працівник ДАІ стоїть на посту і бачить, що при швидкості 60 км/год, одна з машин їде на швидкості 20 км/год. Зацікавився. Зупинив. У салоні 4 бабульки, років під 80 - одна з них за кермом, а ще троє з переляканими обличчями сидять ззаду. Бабуля за кермом: - У чому справа, синку? Їду строго по ліміту швидкості, там знак 20. Працівник ДАІ: - Це знак не швидкості, а номери траси. А чому інші такі перелякані? - Ми тільки що звернули з траси номер 270.
