Значимим розділом Іnternet-порталу «Місто Сквира» є оновлений розділ – «Дошка оголошень». Тут ви можете безкоштовнорозмістити будь-яке оголошення, на термін від 10 до 120 днів. Даний розділ вміщає в собі понад 80 різноманітних категорій, тому практично охоплює усі сфери життя міста та району. Оновлена «Дошка оголошень» має простийтазручнийінтерфейс, массу оновлених функцій. Переконатися у цьому ви можете самі, відвідавши даний розділ.
Люди Сквирщини: Мудрий і талановитий керівник – Микола Семенович Мельниченко
Микола Семенович Мельниченко народився 17 квітня 1933 року в смт. Бабанка Уманського району, що на Черкащенні, у родині службовців – Семена Лаврентійовича і Аделі Станіславівни. Він був старшим у сім'ї, ще був менший брат Валентин (нині покійний) та дві сестри Людмила та Алла. З ними, у Миколи Семеновича – міцні зв'язки, всім по-можливості допомагає, всіх підтримує і дуже любить.
Батько М. С. Мельниченка, Семен Лаврентійович, був на фронті, нагороджений орденами Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня. Демобілізувався у серпні 1945 року. У 1946 році родина переїхала в місто Тальне на Черкащині, де Микола Семенович закінчив 10 класів середньої школи №1. Вищу освіту здобув в Одеському технологічному інституті імені Ломоносова і отримав спеціальність інженера-технолога.
Так розпорядилася доля, що перші кроки професійного становлення майбутнього керівника, одного з найбільших хлібоприймальних підприємств України – відбулися у Росії. Молодого здібного спеціаліста направили на роботу на Ужурський хлібоприймальний пункт Красноярського крайового управління хлібопродуктів, де з 1 серпня 1958 року працював на посаді завідуючого елеватором. Потім, з травня 1959-го Микола Семенович трудиться крупчатником млина станції Аскіз Красноярського краю. Менше, ніж за півроку, обійняв посаду головного інженера Аскізького хлібоприймального пункту.
Та, мабуть, рідна, дорога серцю Україна кликала до себе тихим шепотом зеленокудрих лісів, золотим сяйвом стиглої пшениці, приходила у снах ніжним переспівом джерельних річок.
Люди Сквирщини: Обдарований шахіст міста Сквира – Андрій Шемітько
Андрій Шемітько – звичайний парубок, який мешкає у місті Сквира та навчається у ЗОШ №3. Та є у ньому одна особливість, яка виділяє його з поміж інших – він дуже полюбляє грати в цікавенну гру шахи. Ще з шести років Андрія почала цікавити ця гра і з'явилося велике бажання грати в неї. Його батько, Олександр Іванович, бачучи бажання сина, почав допомагати йому і навчив азів цієї прадавньої цікавої гри.
Йшов час, про обдарованого хлопчика дізнався тренер з шахів Сквирської ДЮСШ, неодноразовий призер чемпіонату району Валентин Маркович Стригун, який 1 вересня 2012 року запросив Андрія та усіх його однокласників записатися до спортивної секції шахового відділення місцевої спортивної школи. Тут почалися справжні тренування та вивчення усіх тонкостей гри.
Як зазначив сам Андрій – він дуже полюбляє цю гру. Крім чотирьох на тиждень занять у секції, він майже щодня грає у шахи з батьком, що вчить його мислити, додає знань, впевненості у собі, вміння розігрувати нові комбінації.
Особливо напруженими були кілька тижнів підготовки до цьогорічного чемпіонату з шахів серед юнаків та дівчат 2003-2004 р.н., 2005 р.н та молодших у Київській області, який відбувся у місті Біла Церква з 8 по 10 лютого. Щодня після уроків доводилося грати по кілька партій та розбирати помилки, вибирати кращі варіанти. Це дало юному шахісту ще більше позитивних результатів та впевненості.
І ось змагання. Вони відбулися у приміщенні шахово-шашкового клубу ДЮСШ «Юність» міста Біла Церква. У змаганнях приймали участь юні шахісти з м. Біла Церква, м. Буча, м. Березань, м. Обухів та м. Сквира. Загалом майже 50 юних шахістів виборювали звання Чемпіона та право участі в фіналі Чемпіонату України.
Вирішив чоловік взяти кредит. У банк не пішов, а звернувся у сумнівну організацію, яка видавала кредити практично всім. Прийшов і спілкується з менеджером: - Ви можете дати мені кредит під слово честі? - Без проблем. - А якщо я його не поверну? - Тоді постанете перед судом Всевишнього. - Ну, коли це ще воно буде! - усміхнувся чоловік. - Ну, якщо не сплатите щомісячний платіж до п'ятого числа, то десь після шостого...
