UA RU ENG
 
Розділи порталу

  Дошка оголошень

  Символи міста

  Історія

  Пам´ятники

  Природа

  Фотогалереї

  Мапа міста

  Статистика

  Міська влада

  Підприємства

  Люди Сквирщини

  Пожежна частина

  Хлібозавод

  Військкомат

  Телефони

  Поштові індекси

  Архітектура

  Віра та релігія

  Цікавинки

  

Звістки із розділів
Значимим розділом Іnternet-порталу «Місто Сквира» є оновлений розділ – «Дошка оголошень». Тут ви можете безкоштовно розмістити будь-яке оголошення, на термін від 10 до 120 днів. Даний розділ вміщає в собі понад 80 різноманітних категорій, тому практично охоплює усі сфери життя міста та району. Оновлена «Дошка оголошень» має простий та зручний інтерфейс, массу оновлених функцій. Переконатися у цьому ви можете самі, відвідавши даний розділ.
Випадкове фото
Хмара тегів

Для перегляду потрібний
Flash Player 9
або вище.

Онлайн на сайті
Люди Сквирщини : Микола Петрович Оскілко – приклад мужності для кожного
 
Щороку все менше і менше залишається тих, хто зі зброєю в руках захищав нашу рідну землю від фашистських завойовників. Одним із таких відданих захисників нашої Вітчизни у роки війни є 90-річний сквирянин М. П. Оскілко, родовід якого розпочався із села Таборів. Після голодної смерті у 1933 році батька, матері, брата та сестри, Микола Петрович залишився круглим сиротою. Необхідно було самотужки шукати дорогу в житті. Тож після закінчення семирічки разом із чотирма друзями-однокласниками поїхали вчитися на шахтарів у гірничозбагачувальний технікум міста Серго Ворошиловградської області. Першу трудову діяльність розпочав кріпильником порід на шахті імені Ілліча, де "трудився" два з половиною роки. Добре пам’ятає, як у перші ж дні Великої Вітчизняної молодших шахтарів перевели на більш важливу ділянку роботи – складальниками поїздів.
Виступаючи перед робітниками, один із керівників сказав, що ворог напав на нашу країну зненацька. Тому її необхідно боронити за всяку ціну.
Через п’ять місяців після початку війни німецькі війська з боями підступали до рубежів області. Молоді було наказано евакуюватися на північну залізничну дорогу в Омськ. Вагони-теплушки стояли на запасних коліях і будь-якої миті були готові до евакуації робочих залізничників. І ось відправлення. Їхали з місяць. Ворог за цей час окупував Ворошиловградщину, бомбив з літаків водонапірні башти, залізничні станції. «По приїзду на місце призначення, – пригадує ті далекі роки М. П. Оскілко, – нас відразу мобілізували в Омське піхотне училище. Їли мерзлу картоплю та капусту. Потрапив у роту станкових кулеметів. Навчання проходили, як правило, на воєнному полігоні при 40-градусних морозах. Одягнуті ми були у ватяні фуфайки, а зверху – шинель. Вчилися недовго – лише чотири місяці. Вже у лютому 1942 року нас відправили на фронт. Піхотна рота потрапила на Смоленське направлення – Курсько-Орловську дугу».
Микола Петрович добре пам’ятає свій перший бій, який проходив поблизу села Жданово. Йшли в атаку, підтримуючи вогнем стрілкову роту. Вперше тут був поранений у праву ногу та снайпером – у ліву руку, через що 2,5 місяці довелося лікуватися у госпіталі села Нижнє Жданово.
Після одужання боєць знову був прикомандирований до піхотної роти 70-ї гвардійської дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу майора Тернопольського. «А оскільки ми вважалися обстріляними бійцями, – згадує ті роки лихоліття ветеран війни М. П. Оскілко, – нас поставили на важку і відповідальну ділянку фронту – Пінські болота.
Охороняли берег річки Прип’ять. Було особливо важко, адже доводилося годувати своєю кров’ю ще й комарів, яких там була сила-силенна. Не давали нам спокою вужі й гадюки. Бувало, що відпочивали разом з нами на землі, встеленій гілками, і плазуни. Вночі чергували на висотах, а вдень знову переховувалися в болотах, несучи на своїх плечах у розібраному вигляді важкі кулемети. Незабаром нашу роту перекинули під Брест. Під вогнем противника довелося форсувати невеличку, але глибоководну річку Брестівську. Під шквальним вогнем німецької артилерії, кулеметів ті, хто не вмів плавати, тонули.
Найпершу бойову нагороду – орден Червоної Зірки – отримав за відбиття трьох контратак фашистів. Бій був дуже жорстоким. Від великої скорострільності вода у кожуху кулемета випарувалась. Тому він лише плювався кулями.
Настав 1944 рік. Наші війська гнали гітлерівців на захід до кордонів з Польщею. Стояла маківка літа. У той час старшина М. П. Оскілко був в охороні командира батальйону. Німецька піхота атакувала наші позиції. Щоб не потрапити в їхнє оточення, у житі було замасковано кулемет. А коли він заглухнув, бо загинули обидва кулеметники, Микола Петрович підповз до нього, перезарядив і відбив три контратаки фашистів. За цей бій і був представлений до високої нагороди.
З боями дійшов до Польщі. Лише 18 чоловік залишилося з роти. Одного разу вони повинні були захопити німецьке укріплення під лісом. Довелося нашим бійцям повзти через заміноване поле. Перед світанком пішли на штурм. Важкопораненого у передпліччя розривною кулею винесли з поля бою. Після цього 4,5 місяці провів в Астраханському госпіталі. Комісували влітку 1945 року вже після закінчення цієї страхітливої війни, яка забрала понад 20 мільйонів людських життів.


Ключові теги: Люди, Нагороди, Мужність
 
 
 
 
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрованний користувач.
Ми радимо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм логіном. Детальніше тут.
 
Коментарі (0)  Роздрукувати
 
Написати коментар
   
 

Календар
«    Серпень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Прогноз погоди
VIP оголошення
Кумедний анекдот
Екскурсовод при відвідуванні туристами печери:
- Ця печера виникла завдяки одному шотландцю, який поскаржився своїм родичам, що у нього, випадково випала з кишені монета, в лисячу нору...
Опитування на сайті
Оновлена «Дошка оголошень»!

Вау, супер! Так тримати!
Дуже добре, що оновили.
Сподобалося майже все, але...
Можна додавати фото – це добре!
Звичайна «Дошка оголошень».
Не сподобалася, хочу кращу.
Взагалі відстій, що ви наробили...
   
Авторське право  © 2007 - 2017   Зеленський Сергій Миколайович.  Усі права захищені.
Копіювання матеріалів дозволене тільки з видимим посиланням на джерело: http://www.skvira.com
Хостинг сайту наданий і здійснюється компанією HostPro.ua (м. Київ, Україна)  далі
Тематичний індекс цитування Яндекса (тІЦ)
.
Піднятися нагору