Суспільно-інформаційний портал "Місто Сквира" (ФОРУМ)

Місце для спілкування про Сквиру, Сквирський район, про Україну й про увесь світ!
Оцифрування, послуги з обробки відео й аудіо у місті Сквира!
Гумореска «Нестандартний підхід»

 
Нова тема   Відповісти    Суспільно-інформаційний портал "Місто Сквира" (ФОРУМ) -> Гумор
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
Freddy



З нами з: 24.10.12
Повідомлень: 8
Звідки: Сквира

ПовідомленняНаписане: 12 листопада 2012 02:15 pm    Тема повідомлення: Гумореска «Нестандартний підхід» Відповісти цитуючи

Гумореска стосовно нашої влади та підлестивості підлеглих, автор Володимир ШИНКАРУК.

«Нестандартний підхід»


    – Треба... щось... робити... Кожне слово Катерина запивала ковтком гарячої кави.
    – Легко сказати... – задумливо кинув Стас. – А, може, не варто парка парити? Що буде, те й буде... Подумаєш, зарплата на чотириста гривень більша...
    Катерина поперхнулася кавою.
    – А ти помнож чотириста гривень на дванадцять місяців! Помножив? Дурні ми будемо, якщо ця посада комусь іншому дістанеться. Треба... щось... робити... Ні, ми просто зобов'язані довести твоєму новому шефові, що ти найкращий... Може, запросити його у гості?
    Стас обвів очима маленьку кімнату, яку дружина називала «залом», і скептично скривився.
    – А якщо заманити його у нашу славну лазню із сауною? – запропонувала Катерина. На похмурому обличчі Стаса зійшло сонце посмішки.
    – Непогана думка. Та як же його туди заманити?
    ... У народі кажуть: «Як захочеш, то й на гору скочеш». При нагоді Стас запропонував новому шефові відпочити у його знаменитій лазні.
    – Гаразд,– сказав той,– умовили. Завтра під вечір спробую приїхати. Диктуйте адресу.
    ...Опівдні наступного дня Стас, Катерина і Петро-масажист, молодший брат дружини – уже господарювали на дачі: Петро розвів багаття і чекав, коли можна буде покласти у жар картоплю, Катерина готувала на стіл, а Стас чаклував біля лазні. За годину до приїзду шефа усе було готово.
    – Тепер,– сказав Стас дружині, – можеш їхати додому.
    – А, може, мені все-таки залишитись? - ще раз перепитала Катерина.
    – Ні. Я обіцяв, що обійдемось без дівчат.
    – Дивіться ж мені, не осоромтесь, – зауважила та й пішла на зупинку міжміського автобуса.
    Шеф приїхав без запізнення. Водій відчинив багажник, простягнув йому пакунок і березовий віник.
    – Приїдеш за мною години через три. Думаю, цього часу нам вистачить. – І до Стаса:
    – Ну, де тут у вас мертвих до життя повертають?
    – Пішли покажу...
    Шеф, насторожено переступивши поріг світлиці, вражено зупинився...
    ...Минуло кілька годин, перш ніж шеф у солодкій знемозі простогнав:
    – Усе, хлопці... Більше не можу...
    Стас швидко сполоснувся під душем, одягнувся і вискочив на вулицю. Уже сутеніло, і давно треба було б дістати із тліючого жару загорнуту у фольгу картоплю. На щастя, вона не згоріла – була м'яка й запашна, з припеченими боками. Стас акуратно поклав картоплини у високу глиняну миску і поставив посеред столу. Потім почав прикрашати стіл різними, завчасно приготовленими Катериною, наїдками.
    Із душової кімнати долітали крики і стогони розімлілого і щасливого шефа.
    Стас прискіпливо оглянув накритий стіл. Наче непогано... але якось... ніби стандартно. А начальник же вимагає нестандартного підходу до справи...
    Несподівано електрична лампочка під стелею замиготіла і згасла.
    Стас визирнув на вулицю. Вікна усіх сусідніх дач були темні. У селищі часто без попередження вимикали світло.
    – Треба шукати свічки.
    Вони були на місці – лежали в шухляді стола, загорнуті в старі газети.
    Вгледівши газети, Стас хвилину стояв у ваганні. І тут йому аж дух перехопило від несподіваної думки...
    – Нестандартний підхід, кажете?.. Буде! Спочатку заніс запалену свічку до душової кімнати. Шеф із заплющеними очима блаженно лежав на ослоні і навіть не помітив, що світла не було. Спітнілий Петро зосереджено виминав його рожеве розморене тіло.
    Стас жестом показав Петрові, щоб той закінчував, і повернувся у світлицю. Позапалював та розставив свічки. Рішуче прибрав усі приготовлені страви, залишивши на столі лише миску з печеною картоплею, а поверх скатертини настелив старих газет... Потім замінив кришталеві келихи на гранчаки, нарізав товстими скибками хліб та сало, насипав на газету горбочок солі, виклав червону редиску і зелені листки салату...
    – Тепер зовсім інша справа! Пити будемо тещину самогонку. А де ж цибуля? – сполошився він. – Про цибулю забув!
    Довелося стрімголов летіти надвір і у темряві гарячково нишпорити по грядках, висмикуючи із землі тонкі зелені леза свіжої цибулі.
    Як тільки Стас помив її і поклав добрячий пучок на газети, Петро увів у світлицю усміхненого шефа. Той, побачивши стіл, голосно ковтнув слину і плавно приземлився на дерев'яний стілець.
    ...Шеф пив тещину самогонку, заїдаючи її печеною картоплею, а також бутербродами із салом та цибулею.
    – Чудовий день... точніше, вечір... – Начальник знову захрумтів цибулею. – Давно не мав такого задоволення. Після такої лазні і такої вечері можна гори звернути!.. Подайте мені іще цибулинку. Чудова! Звідки? Невже з базару?
    – Та ні, дружина сама вирощує, – скромно пояснив Стас.
    – Вона у нього – справжній Мічурин у спідниці, – додав Петро.
    – Чудова цибуля! Якщо можна, хай дасть сіянки. Попрошу і свою дружину таку смакоту вирощувати...
    – Жодних проблем. Обов'язково дамо...
    Після енної чарки, шеф зиркнув на годинник і перестав жувати.
    – Це що, уже перша година ночі? Пора додому...
    Усі дружно підвелися із-за столу.
    – Вас підвезти чи лишаєтесь тут ночувати? – чемно запитав шеф.
    – Підвезіть,– сказав Стас. – У мене вранці є справи у місті.
    ...Незважаючи на пізній час, у вікнах Стасової квартири світилось.
    Катерина не спала.
    – Ну як, удалося? – поцікавилася.
    – Наче вдалося...
    – А чого ти такий сумний?
    – Печінку прихопило...
    – Випий чаю із шипшини і лягай спати.
    Але ні чай із шипшини, ні чудодійні пігулки, ні гаряча грілка не допомагали.
    Лише під ранок полегшало і він впав у сон.
    І приснилося йому: ніби його призначили начальником, а теперішній шеф ходить у нього в підлеглих. Кожного тижня він возить Стаса у лазню і робить йому еротичний масаж...
    Розбудило Стаса клацання замка в дверях.
    Катерина вже встигла з'їздити на дачу, прибрати там сліди вчорашнього застілля і повернутись.
    Стас підвівся. Ноги тремтіли, серце, наче дзвін, калатало в грудях.
    – Що ж ви вчора їли, коли усе лишилося недоторканим.
    – Застосували нестандартний підхід, – сказав Стас.
    – А два літри маминої горілки, хто випив?
    – Ми й випили... – Тепер ясно, чого у тебе печінка болить!
    Катерина пішла на кухню, але швидко повернулась.
    – Забула тобі сказати. У нас на дачі якийсь негідник усі мої нарциси повиривав.
    По Стасовій спині побігли мурашки. – Що т-ти с-сказала? – запинаючись запитав він.
    – Кажу, якась, вибач, падлюка у мене на грядці усі нарциси повисмикувла... Щоб тому, хто це зробив, руки назад повикручувало!...
    Стас пригадав, якою гіркою видалась йому вчора цибуля і, немов підкошений, упав на незастелене ліжко.
    ...У понеділок, за півгодини до початку робочого дня, блідий і змарнілий Стас уже був у своєму кабінеті. А рівно о дев'ятій пролунав телефонний дзвінок. Стас уже знав, що це по його душу. Він зняв слухавку і одразу почув голос секретарки:
    – Станіславе Тадеушовичу, начальник просить вас зайти до нього...
    Стас опустив голову, глибоко зітхнув і, як приречений на страту, повільно пішов до кабінету шефа.
    Але шеф зустрів його привітно і весело. На його обличчі не було й сліду хвороби чи втоми:
    – Хочу сказати, що ми чудово провели суботній вечір. Більше того, вчора у мене були поважні люди, і я їм розповів про вашу розслаблюючу вечерю. Знаєте, усі вони напрошуються в гості і мріють скуштувати вашої неймовірної цибулі... Ви не забули, що обіцяли передати сіянки для моєї дружини?
    Стас лише кивнув головою.
    – Ще раз дякую, – сказав шеф і міцно потис руку. – Можете йти.
    Стас полегшено зітхнув і вже узявся був за ручку дверей, як начальник вигукнув:
    – Забув сказати про головне!
    Стас знову напружився.
    – Щойно я підписав наказ про призначення вас завідуючим конструкторським бюро. Можете вже сьогодні приступати до виконання своїх нових обов'язків...
    Останніх слів шефа Стас не зрозумів, бо у голові крутилася лише одна думка: де взяти цибулю, що так сподобалася начальникові?..
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Юлия



З нами з: 09.10.12
Повідомлень: 8
Звідки: Сквира

ПовідомленняНаписане: 13 листопада 2012 07:16 pm    Тема повідомлення: Нестандартний підхід, то це точно... Відповісти цитуючи


Ой, дуже довго сміялася, коли дізналася, що то була за «цибулька». Нестандартний підхід, то це точно. Laughing
Спасибі, Freddy, потішив на всі 100.
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Суспільно-інформаційний портал "Місто Сквира" (ФОРУМ) -> Гумор Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1
Оцифрування, послуги з обробки відео й аудіо у місті Сквира!

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі
Авторське право © 2007 - 2016  Зеленський Сергій Миколайович  -  Усі права захищені.
Копіювання матеріалів дозволене тільки з видимим посиланням на джерело: http://www.skvira.com
Хостинг сайту наданий і здійснюється компанією HostPro.ua (м. Київ, Україна) далі
Тематический индекс цитирования Яндекса (тИЦ)